Партисипативна ГІС: Як громади самі формують просторовий розвиток
Партисипативна ГІС, або PPGIS (Public Participation GIS), — це підхід, що поєднує геоінформаційні технології (GIS) з методами участі громадськості (Participatory Learning & Action). Цей напрямок виник у 1990-х роках як відповідаь на критику традиційного GIS за його технологічну спрямованість і недостатнє урахування локальних або традиційних знань. Основна ідея: включення громадян у процес збору, аналізу й використання просторових даних — з метою соціальної справедливості, інклюзії та демократизації планування.
Інструменти та методи
Методологія PGIS використовує великий набір засобів:
- Ескізні мапи
- Participatory 3D Models (P3DM)
- Аерофотознімки, супутникові знімки, GPS‑зйомки, цифрові бази GIS
- Веб‑інтерфейси
Учасники можуть додавати геопросторові дані, позначати об’єкти, створювати маршрути чи зони впливу — зазвичай в рамках воркшопів та місцевих консультацій Aspectweadapt.org.
Основні цілі PGIS
- Демократизація процесів планування та прийняття рішень
- Залучення уявлень і пріоритетів маргіналізованих або місцевих груп
- Підвищення соціальної участі та соціальної справедливості
Переваги
- Візуально залучає учасників
- Дає змогу об’єднати технологію та локальні знання
- Сприяє колективному розумінню територіальних проблем
- Допомагає формувати аргументовані суспільні позиції під час діалогу з владою
Виклики та обмеження
- Технічна складність: потребує досвічених фасилітаторів та умілих дослідників involve.org.uk.
- Вхід у процес: недостатні навички роботи з GIS у деяких груп.
- Забезпечення достовірності даних на волонтерських засадах (VGI) може бути складним завданням ВікіпедіяВікіпедія.
- Не всі процеси підходять: наприклад, встановлення прав власності потребує юридичної та технічної підтримки, яку звичайне PGIS може не забезпечити Вікіпедія
Етапи практики PGIS
Типовий процес включає такі етапи:
- Попередній аналіз системи
- Аналіз зацікавлених сторін
- Збір даних (учасниками)
- Цифровізація, інтеграція у GIS
- Аналіз, спільне обговорення результатів
- Планування, поширення знань, адвокація
- Оцінка ефективності й адаптація
В одному з досліджень у Закарпатті було розроблено саме таку 6‑крокову методологію PGIS у межах проєкту ImProDiReT, націлену на скоригування ризиків, пов’язаних з природними катастрофами MDPI.
Приклади застосування
- Урбаністичне планування: залучення мешканців до визначення зон забудови, рекреації, а також проблемних територій (забруднення, пустки, небезпечні об’єкти) Facebook.
- Охорона навколишнього середовища: інтеграція індуїльного або традиційного знання в ресурсне планування, особливо в контексті природоохоронних програм в країнах, що розвиваються Вікіпедіяiapad.org.
Поточні тенденції
- Концептуальний поділ: порівнюють два підходи — top‑down (ініційований державою або експертами) і bottom‑up (ініційований громадою) ВікіпедіяВікіпедія.
- Справедливість у знаннях: важливе питання — хто формує мапу, хто має доступ до даних і хто «озвучує» проблеми через карти dusk.geo.orst.edusustainabilitymethods.org.
- Переходи до цифрових платформ: web‑їх застосування (Geoweb 2.0) для підтримки партисипативного дизайну — зокрема в міських контекстах — сьогодні зростає попит та увага arxiv.org+1Facebook+1.
